Завершальна панельна дискусія відбулася на тему «Від реабілітації до реінтеграції: комплексна підтримка ветеранів на регіональному рівні».
Участь у панелі взяли: Наталія Калмикова, Міністерка у справах ветеранів України; Віктор Ляшко, Міністр охорони здоров’я України; Мартін Оберг, Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Швеція в Україні; Віталій Бунечко, начальник Житомирської обласної військової адміністрації; Іван Добровольський, ветеран, заступник голови Київської обласної військової адміністрації; Олександр Кодола, Ніжинський міський голова; Арно Перікар, мер міста Сен-Жермен-ан-Ле (Франція); Софія Олійник, керівниця представництва Expertise France в Україні.
Під час дискусії учасники обговорили питання формування комплексної системи підтримки ветеранів, розвитку сервісів реабілітації та реінтеграції, посилення ролі громад у створенні умов для повернення ветеранів до активного суспільного життя.
Відкриваючи дискусію, Віктор Ляшко наголосив, що в Україні вже сформована й працює система реабілітації, яка і надалі буде розширюватися та модернізуватися. Він підкреслив, що реабілітаційні послуги поступово інтегровані в усі рівні медичної системи, а саме від кластерних лікарень до амбулаторних відділень у громадах, а також що зростає кількість фахівців і обсяг фінансування через програму медичних гарантій за підтримки міжнародних партнерів.
Окремо він звернув увагу на необхідність підготовки більшої кількості ерготерапевтів, фізичних терапевтів та інших спеціалістів, а також на розвиток системи супроводу пацієнтів, зокрема ветеранів, щоб забезпечити безперервність допомоги.
Водночас Наталія Калмикова наголосила на важливості міжнародного та внутрішнього рівня координації ветеранської політики та реабілітації. Вона підкреслила, що український ветеран сьогодні розглядається як приклад нового підходу до відновлення людини після війни, а напрацьована система – це результат складної роботи, яка вже трансформується в медичні протоколи реабілітації. Окремо вона звернула увагу, що реабілітація має включати не лише відновлення здоров’я, а й повний супровід людини в адміністративних, соціальних і юридичних питаннях, де ключову роль відіграють фахівці супроводу в громадах.
Віталій Бунечко зазначив, що ветеранська політика формується не лише на рівні міністерств, а у тісній взаємодії з обласними адміністраціями та громадами. Він відзначив, що держава вже забезпечує належне фінансування реабілітації, однак ключовим викликом залишається нестача фахівців, зокрема реабілітологів, без яких неможливо ефективно розвивати систему. Окремо він підкреслив, що саме наявність професійної команди визначає розвиток реабілітаційних відділень і залучення ресурсів, а тому важливо продовжувати їх створення у громадах різного рівня, включно з малими.
Іван Добровольський продовжив думку про те, як на практиці працює взаємодія між різними рівнями влади та суспільством у сфері ветеранської політики. Він підкреслив, що хоча на місцях неминуче виникають окремі проблемні ситуації, система реагує на них досить швидко завдяки відкритій комунікації та прямому контакту між ветеранами, громадами й обласними адміністраціями. На його думку, важливою є саме прозорість і доступність зворотного зв’язку, коли будь-яке питання може оперативно підніматися й вирішуватися без зайвої бюрократії.
«Ветеранська політика формується не як один централізований процес, а як поєднання різних ініціатив: державних, регіональних і корпоративних, які поступово вибудовують цілісну систему підтримки», – зазначив Іван Добровольський.
Підтримуючи дискусію, Софія Олійник наголосила на важливості системної взаємодії між національним, регіональним і місцевим рівнями у формуванні та реалізації політик, зокрема у сфері охорони здоров’я та ветеранської підтримки.
Про міжнародний досвід підтримки ветеранів та підходи до організації співпраці розповів Мартін Оберг, наголосивши на важливості чіткої координації між усіма рівнями управління. Він підкреслив, що ключовим є наявність зрозумілої державної політики, яка визначає цілі та дозволяє партнерам і громадам ефективно реагувати на запити та потреби.
Про роль місцевого самоврядування у підтримці ветеранів зазначив Олександр Кодола. Міжмуніципальне партнерство стало одним із найпрактичніших інструментів підтримки України в умовах війни, особливо у сфері допомоги ветеранам, відновлення громад і розвитку соціальної інфраструктури. Він зазначив, що співпраця між містами-побратимами дозволяє значно швидше ухвалювати рішення та реалізовувати проєкти, оскільки базується на прямих горизонтальних зв’язках між громадами, а не лише на складних міждержавних процедурах.
За його словами, такі партнерства вже забезпечили реальну підтримку на значні суми, від енергетичного обладнання та транспорту для критичних служб до допомоги лікарням, реабілітаційним відділенням і комунальній інфраструктурі. Він навів приклади співпраці з містами зі США, Німеччини, Латвії та інших країн, які долучилися до відновлення медичних закладів, забезпечення швидких допомог, енергетичної стійкості громад і реалізації соціальних проєктів, зокрема для внутрішньо переміщених осіб.
Практиками міжнародної співпраці та підтримки також громад поділився Арно Перікар, який розповів про досвід партнерства між французькими та українськими містами, зокрема в межах угод про співробітництво та відновлення інфраструктури. Він зазначив, що така взаємодія виходить далеко за межі формальної дипломатії й ґрунтується на реальному залученні до життя громад, зокрема через підтримку медичних закладів, соціальних сервісів і ветеранських ініціатив. Окремо він наголосив на важливості розуміння реальних потреб ветеранів і їхніх родин, зокрема у сфері психічного здоров’я та соціальної адаптації. За його словами, підхід, який він побачив в Україні, базується на багаторівневій системі підтримки.
«Ми можемо говорити що супровід ветеранів і підтримка їхніх родин – це не лише медицина, а ціла система, яка включає лікарні, соціальні служби та ветеранські простори», – сказав Арно Перікар.
Таким чином, підтримка ветеранів має залишатися одним із ключових пріоритетів державної політики та розвитку громад, а ефективна взаємодія між державою, регіонами й міжнародними партнерами є важливою умовою для побудови комплексної системи реабілітації та реінтеграції.
