Енергетична стійкість України сьогодні вимірюється вже не лише мегаватами чи резервними генераторами. Вона вимірюється здатністю громад працювати в умовах постійної небезпеки, швидко реагувати на удари по критичній інфраструктурі та водночас будувати довгострокову систему захисту. Саме про це йшлося під час панельної дискусії «Енергетична стійкість: від швидких рішень до інвестиційної логіки» у межах IV Міжнародного саміту міст і регіонів.
Начальник Чернігівської обласної військової адміністрації В’ячеслав Чаус наголосив, що Чернігівщина постійно потерпає від атак росії по енергетичній та цивільній інфраструктурі. За його словами, область змогла пройти минулий опалювальний сезон завдяки досвіду, отриманому ще під час окупації у 2022 році, коли громади залишилися без світла, води, тепла і газу.
«Ми маємо справу не просто з військовим ворогом. Ми маємо справу зі справжнім терористом, який тероризує населення, вбиває цивільних людей і постійно атакує об’єкти критичної інфраструктури. Але стійкість – це не реагування на кризи. Це готовність працювати в постійній кризі. Саме тому ми вже сьогодні формуємо резерв на резерв, будуємо розподілену генерацію, працюємо над альтернативним теплопостачанням і захистом енергетичних об’єктів», – зазначив він.
Чаус також наголосив, що енергетична стійкість неможлива без координації всіх рівнів влади та міжнародної підтримки.
«Коли я кажу про синергію, я уявляю човен, у якому ми всі пливемо разом – громади, область, уряд, міжнародні партнери. І будь-який провал одного учасника матиме катастрофічні наслідки для всіх», – додав очільник області.
Заступниця міністра енергетики України Валентина Москаленко визначила три базові складові енергетичної стійкості – захист, відновлення та генерацію. За її словами, сьогодні будь-які нові енергетичні проєкти мають супроводжуватися системами накопичення енергії, а громади повинні активніше працювати із залученням приватних інвесторів та розвитком розподіленої генерації.
«Захист має бути основою енергетичної стійкості. Ми вже не можемо розглядати генерацію окремо від систем накопичення енергії чи резервних рішень. Громади мають чітко розуміти свої потреби, свої обсяги споживання і працювати над створенням власної генерації, залучаючи бізнес та міжнародних партнерів. Загальнонаціональна стійкість сьогодні тримається саме на регіонах і громадах», – наголосила Москаленко.
Заступник міністра економіки Віталій Кіндратів говорив про роль індустріальних парків у розвитку нової енергетичної моделі країни. Він повідомив, що наразі в Україні зареєстровано 117 індустріальних парків, а держава за останні два роки спрямувала на їх підтримку 1,8 млрд грн.
«Ми бачимо, як індустріальні парки починають розвивати власну генерацію, і держава повинна створювати для цього додаткові можливості. Саме тому запускаються нові інструменти кредитування енергетичних проєктів. Але ключовим гравцем залишається громада. Голова громади – це драйвер процесу. Ми всі граємо в одному оркестрі, але саме на місцях народжуються рішення, які потім формують загальну стійкість країни», – зазначив Кіндратів.
Миколаївський міський голова Олександр Сєнкевич поділився досвідом міста, яке після підриву Каховської ГЕС уже понад чотири роки живе без централізованого постачання питної води. Він наголосив, що саме вода, а не лише електрика, є критичним елементом стійкості міст.
«Ми зрозуміли одну важливу річ: без електроенергії люди певний час прожити можуть, а без води – ні. І возити воду машинами по місту – це не рішення на роки. Саме тому ми зараз працюємо над децентралізацією систем, розвитком локальної генерації, когенераційних установок, сонячної енергетики. Ми модернізували тепломережі, скоротили споживання газу та електроенергії й сьогодні бачимо реальний результат цих рішень», – сказав Сєнкевич.
Про кадрові виклики для громад говорив Глобинський міський голова Станіслав Джусь. За його словами, для реалізації енергетичних проєктів громадам часто бракує не лише фінансування, а й професійних команд, здатних підготувати документацію, працювати з донорами та супроводжувати технічну частину проєктів.
Заступник міністра освіти і науки Андрій Вітренко повідомив, що держава вже запускає масштабні програми енергонезалежності для шкіл, університетів і закладів профтехосвіти. Йдеться про встановлення сонячних панелей, систем накопичення енергії та когенераційних установок.
«Ми говоримо не лише про школи, а про всю систему освіти – від дитячих садків до університетів. Це величезна мережа будівель, територій та інфраструктури, яка може стати основою для розвитку локальної генерації. Ми вже запускаємо програми фінансування для облаштування сонячних панелей, систем накопичення енергії та когенераційних установок, щоб освітній процес був безперервним навіть під час криз», – наголосив Вітренко.
Представниця ЮНІСЕФ Шаміза Абдулла акцентувала увагу на важливості підготовки та якісних даних. Вона наголосила, що швидкість допомоги громадам напряму залежить від того, наскільки оперативно вони можуть надати інформацію про потреби шкіл, лікарень та критичної інфраструктури.
«Один із головних уроків останніх зим – це важливість підготовки. Що швидше ми отримуємо дані від громад і розуміємо реальні потреби, то швидше можемо працювати з донорами та спрямовувати допомогу саме туди, де вона необхідна найбільше», – зазначила вона.
Член правління Польського банку розвитку BGK Ярослав Домбровський підтвердив готовність Польщі підтримувати українські громади через фінансування проєктів у сферах енергетики, транспорту та виробництва.
«Немає ідеальних проєктів. Але є проєкти, які потрібні людям і мають економічний сенс. Польща добре знає, наскільки важливий розвиток місцевого самоврядування та сильних громад. Саме ефективна робота громад і відповідальність на місцях стали основою успіху Польщі, і ми хочемо допомогти Україні пройти цей шлях швидше», – сказав Домбровський.
Наскрізною темою всієї дискусії стала необхідність синергії між громадами, державою, бізнесом та міжнародними партнерами. Учасники неодноразово наголошували: енергетична стійкість більше не є виключно технічним питанням. Йдеться про здатність країни жити, працювати та розвиватися навіть у постійній кризі. Саме тому головним ресурсом сьогодні стають не лише генератори чи інвестиції, а координація, швидкість рішень і довіра між усіма, хто працює над відновленням України.
